Патріотичний майданчик

 

 

Запозичивши ідею Первомайської РДБ в  проведенні ток-шоу  "Поговоримо    про..." наша  бібліотека  провела  патріотичний  майданчик  "Поговоримо  про Україну". За тиждень до заходу  провели опитування про, що хотіли б поговорити діти. Більшість дітей  запропонували поговорити про Україну. На долю України припало багато важких випробувань це  голод 1931-1933рр. який  забрав  до  5  млн. життів, велика вітчизняна війна 1941-1945рр., Революція Гідності і  війна  на сході країни. Учні  7-го класу  самі розповідали про ці події в історіі  нашої краіни, ознайомилися  з оглядом  літератури   "Історія скорботи  і героїзму". Переглянувши  відеоролик "Мамо, не плач"- про воїнів загинувших в АТО,  діти були вражені вдивляючись в фотографії молодих, життєрадісних  людей, які вже  ніколи не повернуться. Також  учням  була представлена   інформація  з наших місцевих  газет  про земляків воїнів, які  загинули виконуючи свій обов'язок на сході країни. Герої не вмирають, їх завжди  будуть пам'ятати.

Я відчуваю осінь....

Я відчуваю осінь...Це золота пора, пора якогось тихого печального смутку. Коли хочется підвести підсумки, але думаеш при цьому які підсумки - чи року, чи всього життя. Підготуватись до чогось, але до чого- просто до пори  року яку  звуть зима, чи до наступного періоду свого життя.         

Я  бачу  осінь.....Ось  летить осіннє листячко, падає сріблястим  танком тоненька  павутинка  бабиного літа  і все навкруги  в очікуванні ....В очікуванні  холоду, змін не тільки в природі, а  змін   в  самій людині.І  всерівно  ще дуже  хочеться   тепла, тепла фізичного і душевного.         Дерева   навкруги горять  зеленим, жовтим і червоним  кольорами, їм  не хочеться  скидати своє убранство. Адже  тоді вони залишаються  відкритими  дощам, холодному зимовому  вітру.Це  як людська душа, яка  відкривається назустріч людям, але в той же час така ранима і беззахистна.Тільки  душа  незважаючи ні на що,  може багато побачити і збагнути.    

 Я  чую  осінь..... Я чую в тиші жовтневого дня осінню пісню лісу і річки.   Чую як відпочиває  земля після того, як  віддала людині весь свій врожай. Мене завжди вражає кущ калини, який щедро вкритий  червоними ягодами, і мені зажди хочеться їх скоштувати, коли вони трішечки підморожені. Я мимоволі  торкаюсь до  ягід калини як до останньої  вісточки осінньої природи. 

   Відчуваю, бачу, чую  і приймаю осінь, і думаю про те,що пройде зовсім небагато часу і настане весна. Все  навкруги оживе   і зазеленіє.Але це будуть нові відчуття, нові переміни в душі і природі. І мені  дуже хочеться  захистити - оголене дерево, сумний  ліс, темну гладь  беззахистної  річки. Щоб ми всі  разом, дочекались весни з надією і вірою ,  що все буде добре.

 

Л. Стефанишина

Звучи рідна мово!

9 листопада - день  української  мови та писемності. Учні  2-3 класу  відвідали  пізнавальну годину   "Звучи  рідна мово". Юні  користувачі бібліотеки  здійснили віртуальну мандрівку в далеке минуле - коли  люди спілкувалися  жестами і до того часу  коли   з'явився  перший  алфавіт.  Дізнались  про преподобного літописця Нестора  і про виникнення  нашої української  писемності. Діти читали  вірші про Україну, про мову, відгадували загадки про розділові знаки  мови. Слухали милозвучні  українські пісні і самі  співали.