Яка багата українська поезія на прекрасні вірші про кохання. Читаючи хвилюючі рядки наших поетів про високі людські почуття, серце наповнює гордість за талановитих людей, які зуміли донести до наших сердець cвої переживання і відчуття великої любові.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
…Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Володимир Сосюра
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю
Ліна КОСТЕНКО.
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий
екзамен, Мов тихий дзвін гірського кришталю несказане лишилось несказанним Життя ішло, минуло той перон
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним,
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Моя любове я перед тобою
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Вона прийшла
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
Ти не прийшла в вечірній час... Без тебе день вмирав сьогодні
Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні... Ти не прийшла в вечірній час,
Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір , І все дивилися в простори.. .І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі.
Ти не прийшла в вечірній час. ..Самотньо сонце попрощалось, І сумно, сумно день погас.. .Когось, мов, серце не дождалось, Хтось не прийшов в вечірній час.
Олександр ОЛЕСЬ
